Авторизація
Останні публікації
Останні коментарі
-
В истории города Бахмач происходли события отражающие состояние , устройство и условия всего государства.
-
якщо Ви уважно читаєте "Порадник", ми про всі пермоги Жені писали, але дякую за тему - варто написати ...
-
хм, а у Прокофьевой штук 60 грамот + она чемпионка Украины, про ето бы написали :P :P :P
-
Ну и що зменилось за це время? :sad:
Головна
Не в того просили
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 17 лютого 2012, 13:52
Із подякою та зверненням прийшов на останню сесію міськради М.Г.Матісько. „Патріархом агропромислового комплексу району” назвав Михайла Гнатовича міський голова, надаючи слово. І справді, знають ветерана праці практично в усіх селах Бахмаччини, багато добрих справ зроблено було за його головування і в селі Бахмачі, і в Обмачевому. Тоді обмачівці стали першими «володарями вогню» - природний газ прийшов у село навіть раніше, ніж до міста. На заслуженому відпочинку зайнявся партійною роботою - очолює секретаріат районної організації Народної партії (Литвина). Та на цю сесію Михайло Гнатович прийшов як рядовий мешканець Бахмача. Бо дорогам міста байдуже, якої ви партійності. А ще, мабуть, краще, аби безпартійний. Бо інакше ось такі колізії виникають.
Разом з іншими жителями вулиці Мічуріна Михайло Гнатович ще кілька років тому почав „пробивати” питання її облаштування. Адже вулиця попід парком - тут свята проводяться, а ніде по-нормальному й машини припаркувати. Зверталися з листом до тодішнього міського голови О.Поліщука, говорили на зустрічах із різними посадовцями. Зверталися і до В.Литвина. Відповідь надійшла до обласної держадміністрації з проханням посприяти у справі. Відгукнувся і народний депутат Олег Ляшко за умови: місто робить проект – він „вибиває” гроші. І Михайло Гнатович зазначає, що справа зрушилася з місця лише при нинішньому міському голові. Павло Миколайович Шимко, розглянувши звернення громадян, виносить це питання на розгляд сесії і депутати виділяють кошти на проект. Він уже готовий. Крім Мічуріна, подбали й про вулицю Дружби. Залишається чекати коштів із державного бюджету.
Як воно, бути американцем у Бахмачі?
- Деталі
- Категорія: Наше інтерв'ю
- Опубліковано: П'ятниця, 17 лютого 2012, 13:47

Містер Аарон Мейс виявився напрочуд щирою і комунікабельною людиною і проговорили ми ціле „вікно” між його уроками, не можу навіть назвати це інтерв’ю, була просто цікава і довірлива розмова. А продовжили знайомство на уроці (на фото).
Як кажуть, краще один раз побачити, ніж сім разів почути. Автор англійську свого часу „проходила” і в школі, і в інституті, як більшість моїх ровесників, тоді ще не розуміючи актуальності міжнародної мови, та й кордони за моєї юності були ще закриті. Тож для мене було дивиною, як вільно спілкуються десятикласники зі своїм американським вчителем, і деякі питання, що їх задавала в інтерв’ю, здалися непотрібними. На уроці видно все: очі дітей, в яких горить інтерес і разом з тим довіра до нього, і вміння самого педагога. Це педантичне слово „педагог” якось не личить Аарону – він виглядає скоріше як приятель для своїх учнів. Але разом з тим непідробна повага до наставника звучить у кожному їх слові.
Навіяв спогади вітряк
- Деталі
- Категорія: Зворотний зв'язок
- Опубліковано: П'ятниця, 17 лютого 2012, 13:40

Скільки себе пам’ятаю, дотик до старини завжди хвилював – чи ділився хтось спогадами про минувшину, чи опинялась у руках учорніла від часу монета, а чи потрапляло на очі давнє знаряддя домашнього вжитку. Млини - хоч вітряки, хоч з водяними колесами, у тому переліку займали особливе місце. Може, це неусвідомлене відлуння почутих чи прочитаних ще у дитинстві казок, сповнених загадковості й таїни, може, на генному рівні оживала трепетна данина творінню людських рук, що віками поставало посередником поміж збіжжям і паляницею. Уперше справжній вітряк побачив із вагонного вікна. Він височів на узвишші на околиці села. Біля нього метушились люди, усі жінки в біленьких хусточках. Стояли приземкувата вантажівка, мабуть, полуторка, і кілька возів з пузатими лантухами. Випряжені коні паслись неподалік. Те напівказкове видовисько несподівано з’явилось і так само раптово зникло за кронами дерев, а так хотілось продовжити його хоча б на мить.
Чи потрібні мемуари?
- Деталі
- Категорія: Спогади старого адвоката
- Опубліковано: П'ятниця, 17 лютого 2012, 13:29
... А було таке. Ю., керуючи автомобі-лем марки ВАЗ-2107, рухався трасою Батурин-Конотоп. У цей самий час у тому ж напрямі до Конотопа їхав нетверезий громадянин К. Михайло Миколайович. Котив несправний мотоцикл марки ІЖ-56 з коляскою. У путі відмовило електрообладнання, габаритні вогні не працювали, світловідбиваючих засобів мотоцикл узагалі не мав. Знака аварійної зупинки не було, хоча К. вочевидь зупинився для відпочинку, оскільки перебував не зліва від мотоциклу, на проїжджій частині, а за ним. Поблизу с. Красного, під час роз‘їзду із зустрічною вантажівкою, коли Ю. завчасно переключився із дальнього освітлення на ближнє, і відбулося зіткнення автомобіля з мотоциклом.
Запізніле попереднє слідство (тепер воно іменується досудовим) чомусь вів слідчий Борзнянського райвідділу міліції М. Звичайно ж, із обвинувальним ухилом. Адвокат брав участь у справі з моменту її порушення, тобто був присутнім і задавав питання на допитах, при відтворенні обстановки і обставин події.
Ю. без перевірки заявив під час огляду місця події, що відстань, з якої при ближньому світлі фар можна було помітити неосвітлений мотоцикл, складала десь 30 метрів. Так і було зазначено у матеріалах справи й було покладено на обґрунтування висновку експертизи про те, що фари були відрегульовані невірно. Тобто 30 метрів було замало, щоб своєчасно помітити перешкоду і запобігти зіткнення екстреним гальмуванням. За обраної швидкості руху автомобіля зіткнення було невідворотним з вини водія Ю.






Детальніше...