Безоплатна приватизація! Народ зрадів і пішов приватизувати свої земельні ділянки – Юлія Володимирівна обіцяла! Вирішила і я скористатися подарунком: земля під будинком батьків досі знаходиться у власності держави, і свого часу, як тільки-но розпочиналася приватизація, вони зверталися у районне відділення  Держкомзему – батьків відмовили, мовляв, не варто з тими 6 сотками приватизуватися, дорожче обійдеться, податок все одно не платите як пенсіонери.  Ну, думаю, настав довгоочікуваний момент істини - спасибі рідному уряду - тепер і зроблю!

Звернулася за консультацією у відділ земельних ресурсів міської ради. Ось що мені відповіли.
  
Виявляється, таких, як ми, чимало. Але на жаль, дорогі мої колеги по марним сподіванням, ми не підпадаємо під дію даної Постанови №844.

„Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки” стосується виключно тих, щодо яких прийнято рішення про безоплатну передачу у приватну власність. Ким прийнятого? Органом місцевого самоврядування: міською, сільською, селищною радою. У період з 1993 до 1 січня 2002 року, тобто до прийняття нового Земельного Кодексу, який чинний на даний час.

Отже, у кого є таке рішення, але ще немає самого акту передачі, може звертатися із заявою до голови органу місцевого самоврядування, який забезпечує організацію прийому таких заяв у кожному населеному пункті. Зауважте: за місцем розташування земельної ділянки, а не місцем проживання, що не завжди одне й те саме. Зауважте: до кінця цього року.

Які документи треба мати при цьому?

До заяви слід додати три копії: копію паспорта, копію ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб, копію рішення про передачу ділянки у власність. У випадку, коли документи подає уповноважена особа (власник неспроможний, ділянка успадкована тощо), необхідна ще й нотаріально засвідчена копія довіреності.

 Ну що ж, залишатимемось і надалі „державними людьми”, от тільки трохи батьків шкода - якось воно не по-людськи: все життя в ту хату та городик вклали, а земелька – зась, не ваша...