Ми дуже часто чуємо зараз цей вислів, почула і автор – на свою адресу. Не подумайте, що пишу тому, що образилась – просто хочу пояснити значення слів тому, хто образив. Може, в житті згодиться. Так от, не сподобався згаданому чиновнику мій каламбур із словом „послав до…” Пояснюю: поки чиновники будуть дозволяти собі некоректне (це ще м’яко кажучи!) ставлення до преси – доти вона для них буде „жовтою”. Але, про всяк випадок, дозволю пояснити, що „жовтою” вважається та преса, котра спеціалізується на плітках. А коли журналіст приходить у владний кабінет не за дешевою сенсацією, а у суспільних справах (це його робота!), а його „відчитують”, як двієчника, що, мовляв, вони тут такі заклопотані (це їхня робота!) і ти невчасно – це трохи іншого кольору. І почувала я себе тоді саме так, як написала. Судіть самі, якого це все кольору.