До Дня незалежності нам зробили подарунок. Нам усім – Бахмачу.

На стіні написали. Думаєте, те, що завжди? Помиляєтесь. Таких гарних слів у звичних „наскальних малюнках” ми за свого життя ще не бачили. Ми сфотографували їх, щоб залишити  напам’ять. І ми хочемо поділитися з вами, наші шановні читачі. Не знаємо, кому адресовані ці слова – може, коханій людині, може, «Пораднику», може, усім бахмачанам, а може, усьому українству у цей визначальний День. Нам би дуже хотілось, аби було так. У всякому разі, ми вважаємо, що ця неординарна подія має право на увічнення хоча б на шпальтах газети. 

 

До Дня незалежності у Інтернеті дуже багато коментарів на цю тему, серед інших - як можна святкувати те, чого немає. На перший погляд, це правда. Від цього боляче, особливо тим, хто за неї стояв на Майданах 90-х і 2004-ого. Мені особисто одна з тих людей так і сказала 24-го на моє привітання: „Так боляче, що легше було б викреслити усе з пам’яті, дивлячись на наше сьогодення, на цю профанацію свята...”

Але я впевнена, коли б вона побачила ці написи – відмовилася б від своїх слів. Свято є. І є незалежність. Вона – у цій голові і в цьому серці, що сказали такі слова. Почерк молодої людини. Хіба не справжній дарунок до цього Дня? У нашої країни все-таки є майбутнє – у цій молоді, яка виявляється здатною на такі вчинки. Це не високі слова – читайте.

„Берег спокою хай зігріває!”

„Бажаю творчого вогнику!”
„В житті хай все у тебе буде!”
„Нехай повниться світлом життя твоє!”
„Бажаю мудрості тобі!”
„Бажаю світлої долі!”
„Зичу успіхів і людського добра!”
„Бажаю щастя, дружби та вічного кохання!”
„Желаю в этот день побольше смеха!”
„А ще добра!”
„Любви и счастья чтоб без края!”
„Міцного здоров’я!”

Вони прості – не заклики і не девізи, просто людяні слова. Але з’явилися вони на яскравих, оптимістичних  кольорів листочках саме 24-го, уночі. Це стіна біля „Порадника” на вулиці Дружби. Переконайтеся самі – якщо ці листочки виживуть, бо на жаль, є й інші люди – не такі світлі.

Зі святом, дорогі бахмачани, ще раз!