А у Гайвороні новий стадіон
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 19 вересня 2008, 14:18
Вересневе сонце вже скочується за обрій, а на новозбудованому стадіоні Гайворона до пізнього вечора вирує футбольне життя. Тут можна зустріти будь-кого, від малого до великого. Хтось приходить, аби розім’ятися і поганяти м’яча, дітлахам подобається новий дитячий майданчик, а декому до душі просто посидіти, повболівати за улюблену команду, милуючись навколишньою красою, яку створили самі. Почали будівництво осінню минулого року.
- Допомагали всі, до кого звертався, - згадує у розмові сільський голова Кобець Іван Іванович. - А роботи й справді було багато: не один день пішов на те, щоб підготувати ділянку під будівництво поля, вирівняти, звільнити від чагарників.
Та не злякався труднощів сільський керівник. Не шкодуючи сили і часу, сам брався за будь-яку чорну роботу. Зі словами вдячності згадав Іван Іванович і сільське комунальне підприємство, на чолі з керівником Горлачем В.І. Воно теж брало активну участь у цій справі.
На моє питання: Чому саме Гайворонська сільська рада взялася за будівництво?
Іван Іванович відповів:
- По-перше, в жодному селі не виявилося підходящого місця, а по-друге, певно, ніхто з сільських керівників не захотів брати на себе такої відповідальності. Тим більше, що додаткового фінансування на даний проект не виділялося. Кошти були передбачені лише на штучне озеленення, воно, до речі, і є родзинкою нашого поля. Всі ж інші витрати і проблеми довелося брати на власні плечі. І результат, як бачите, не примусив на себе довго чекати, – вів далі Іван Іванович, - всі роботи були завершені на початку липня цього року. Тоді ж і був офіційно відкритий і освячений новозбудований стадіон. Зараз сюди частенько приїздять грати з інших сіл. Особливо тут людно на вихідних, коли повертаються додому студенти. Коли бачу на їхніх обличчях радість, після кожного забитого в любительському матчі гола, розумію, що вся праця не даремна. Адже вона здійснена на благо рідного села. На благо дітей, а вони, як відомо – наше майбутнє.
Євген Кармалига, с.Гайворон