А на ярмарку та й пісні ллються
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 01 травня 2009, 12:39
Кажуть, незваний гість гірше татарина. Але коли так гучно й заклично грає музика, коли чуєш ще здалеку радісні голоси, так хочеться погрітися біля затишного вогнища. Правда? Отак несподівано потрапивши на свято до Бахмацької школи №4, і справді погрілася душею.
Гамір дітвори, аромати домашньої кухні, вишиті сорочки й віночки, які ми не звикли бачити щодня – все говорило про свято. Вони нікого не запрошували, але гостинно і щиро поділилися – й розповідями, й смачностями.
„Ярмарки у школі, - говорить заступник директора з виховної работи Лемешко Лариса Борисівна, - проводимо 2-3 рази на рік. Це вже останній у навчальному році, тож і дітей сьогодні менше, ніж звичайно, адже у випускників останній учбовий день. А вони у нас найактивніші учасники, такі красиві театральні дійства влаштовують”. Але було і так весело, гарно і смачно! Та ще й недорого. Ну хіба 50 копійок, наприклад, за вареник з сиром - то гроші, та такий апетитний після пари уроків? І картопелька гаряча, і пиріг, і торти найрізноманітніші, і навіть півники на паличці – чого тільки не було на тому ярмарку! Зароблені на ярмарку гроші підуть на шкільні потреби, на проведення свят - призи, подарунки тощо. Частка йде у загальношкільну касу, решта – класам. Діти, говорять вчителі, з великою охотою організовують ярмарки і при цьому проявляють усі свої таланти.
І мені пощастило почути такі таланти - призерів цьогорічного обласного конкурсу художньої самодіяльності, вокальний ансамбль у складі сестер Сафригіних, Каті (8 клас) і Даші (9-ий), Галаган Олі та Білаш Віти – 8 клас. І молодшу групу ансамблю, 5-класниць. Музичний керівник Вікторія Юріївна Луценко захоплено говорить: „Чудові у мене дівчатка, вважаю, що мені просто пощастило з ними”. А може, і дівчаткам теж? „Сама Вікторія Юріївна пречудово співає. А дівчата у області, - ділиться Лариса Борисівна, - співали на „біс”, журі, аби пересвідчитись, що виконують наживо, вимикали музичний супровід”.
І ми заслухались. Чисті дівочі голоси линули, здавалось, змусивши стихнути навіть пташок, що досі весело цвірінькали на деревах біля школи, - і лилася невмируща народна пісня, щира і зворушлива, як це свято, на котре мені, вважаю, просто пощастило потрапити.
Н.Теплова