Наш священний обов`язок

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 19 січня 2018, 10:29

У районному осередку Української Спілки воїнів Афганістану (УСВА) і бійців АТО вважають священим обов’язком пам’ятати полеглих побратимів-земляків. Напередодні Різдва Христового гуртківці Будинку дитячої та юнацької творчості виготовили для матерів загиблих героїв вишивані поробки. Ті прикраси передали в осередок, сподіваючись, що тут допоможуть знайти їх адресатів. Юні патріоти змусили нас задуматися. Наш керманич - Валерій Петрович Колоша – він же депутат обласної ради, порадив підтримати юнь. Надав транспорт і забезпечив солодощами для різдвяних подаруночків. Нам залишилося лише доправити те до родин полеглих воїнів.

Першою перевідали маму Героя України Василя Прохорського – Світлану Миколаївну. Потім - її землячку з Дмитрівки Ольгу Борисівну Пащенко, яка не дочекалася з війни на Донбасі сина Олександра.

Як рідних стрічали нас мами грирорівця Олександра Охотника, тиничанина Володимира Іващенка і фастівчанина Олега Федоренка – Валентина Григорівна, Віра Андріївна і Клавдія Митрофанівна.

Отримали Різдвяні подаруночки рідні полеглих атовців Юрія Бутусова, Віктора Кеслера, Юрія Дворника, Владислава Пилиповського.

А от ні мамі, ні тату афганця Володі Висовненка передати ялинкові смаколики не судилося, бо давно поєдналися на небесах душі батьків і їх сина. Ми ж помолилися за них, пообіцявши пам’ятати Героя.

...Була старшокласницею, коли призвали в Афганістан мого старшого брата. Мама так переживала, так молила Бога. Видно, дослухалися Небеса до її благань - Микола повернувся, та мама не дочекалася. Історія в якійсь мірі повторилася, тепер уже мій Саша пішов в АТО. Молитви не допомогли, Олександр не повернувся.

При зустрічах з осиротілими, як і сама, матерями так переживала, що не стримаюся, розплачуся. Кілька разів гіркий клубок підкочувався до горла, заважав дихати, стискав серце. Розгубилися слова, які хотіла сказати кожній із матерів. А втім, що слова, упевнена, вони відчули бентежне биття мого згорьованого серця. А ще, знаю, все сказали мої очі. Залишалося лише прошепотіти: „Царства вам Небесного, дорогі наші синочки-соколики...”

Зворушила зустріч з Клавдією Митрофанівною Федоренко. Не очікувала літня жінка таких візитерів, відразу впізнала Едуарда Левчановського, обійняла, просльозилася: „Дітки ви мої дорогі, спасибі, що згадали. Це найкращий подарунок до Різдва, бо ніхто не згадає...”

Оте ”... ніхто не згадає...” і смуток у її зволожених очах закарбувалися у пам’яті.

Жанна Ровна,
голова районного осередку громадської
організації „Родина воїна”

На знімку: Ж.В. Ровна та секретар районному осередку УСВА і бійців-атовців М.Г.Матіско вітають Н.М.Дворник.

• < Попередня
• Наступна >