Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Піжмурки

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
У темній кімнаті сиділа Ворона. Була вона зовсім, ну, зовсім чорна. Поруч із нею знаходився Кіт. Чорнющий, як нічка. Кіт – воркіт. Ворона знадвору в кімнату влетіла, бо застудитися не захотіла. Кіт у кімнаті був тому, що мишку спіймать забажалось йому.

Ворона дрімала. Кіт чатував і дуже від того він сумував.

– Мур-мур, няв-няв! – Вороні сказав. – Пограймося трішки – у кішки-мишки.
 
– Кар-р-р! – розчепірила крила пташина. – Вдача у мене ніяк не мишина. Давай-но, Котику, в піжмурки гратися. Я буду жмуритись, а ти – ховатися.

Ловко було гуляти Коту, бо добре бачив Ворону він ту. (Чим темніше, тим котам видніше). Ну, а Ворона навпаки – тицяла сліпо у всі кутки. Важко було Кота їй знайти, а легше через кватирку втекти. Тільки-но Котик почав рахувати, глядь – вже нема кого шукати!

Мама Ліана Лещенко та син Григорій Зиза, с. Курінь

P.S. Кілька років тому газета «Біла хата» оголосила конкурс на кращу казку по заданій темі. Син тоді був учнем початкових класів. І от на нас надійшло натхнення і ми удвох склали казку “Піжмурки”. Стали переможцями конкурсу. Ознайомитися з казкою “Піжмурки” ми пропонуємо маленьким читачам “Порадника”. 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове