Гайок калини пестиш біля хати...

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 06 серпня 2021, 12:00

За паспортом вона Світлана Миколаївна Діденко, але на Бахмаччині більше впізнавана, як Світлана Прохорська. Так жорстоко розпорядилася її фортуна, що син Василь - Герой Небесної сотні залишив по собі лише прізвище, яке невмируща материнська пам’ять несе через неспокійне сьогодення.

Доля постійно випробовувала Світлану на міцність. Закінчила технікум харчової промисловості, молодому технологу запропонували справу за фахом, поступово призвичаювалася до роботи і до життя у великому місті. Усе зламав недуг мами, мусила повертатися. Вималювалася робота у рідній Дмитрівці, вона вже примірялася до нової посади, та попередниця передумала, залишилася. Світлана погодилася трудитися у цеху робітницею.

Прийшов час створити сім’ю, задумали будуватися. Справа обтяжлива, новозабудовникам дещо допомагав колгосп, пішла у ланку, навіть її очолила.

Кілька років технолог-харчовик стискала у руках сапу. А тут нове випробування – захворіла сама, да так, що отримала групу.

Уперше поталанило – запропонували роботу на автостанції. Узимку у тісній коморці не зігрієшся, за те влітку вигрієшся за весь рік. Одна відрада – спілкування з людьми. Понад 30 маршрутів здійснювалося щодня. Крім райцентру, автобуси добігали Талалаївки, Сум, Чернігова, Полтави, Києва...

Василь тим часом дорослішав і подавав особливі надії. Змужнів, вивчився, жив у столиці, там і працював. Одружився. Світлана Миколаївна вже мріяла, як пеститиме онучат. Не судилося…

Як буваю у тих краях, і час не підтискає, перевідую садибу над берегом пересохлого русла. Ніяк не звикну, що всі ті квітники, альтанка і калиновий гай – плід її задумів і праці власних рук.

Кожного разу дивуюся, як господарка цього квітникового дива встигає поратися з розлогими клумбами.

- Моє серце розідране на шматки, але мушу жити заради пам`яті сина, - чую у відповідь від Світлани Миколаївни.

Днями матері Героя Небесної сотні виповнилося 70. Привітаємо ювілярку з її святом, побажаємо здоров’я, щастя, спокою і миру.

Борис Сєдач

P.S. Погляд від квітів перевів у бездонну блакить неба, десь там душа Василя. Здається, вчувся його голос:
Все рідше згадують про нас,
Та все ж ти пам`ятаєш, мати,
І хоча серце боляче ятрить,
Гайок калини пестиш біля хати...

• < Попередня
• Наступна >