Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Як кум кума провчив
- Деталі
- Категорія: Прикольна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 27 липня 2012, 19:41
Були в нашому селі Іван та Грицько, ще з дитинства друзі. Жили вони поряд, разом ходили до школи, разом пішли і в армію. В один день повернулись додому зі служби, трохи попарубкували і в один рік одружились, а згодом ще й покумалися.
Грицько виявився хорошим батьком і сім`янином. Він не пив, любив дружину і дітей, а їх, як у Івана, так і у Грицька, неначе на замовлення, було по двоє - хлопчик та дівчинка. А от у Івана сімейне життя не ладилось. Він пив горілку, бив дружину.
Однієї п`ятниці прийшов Грицько до Івана та й каже:
- Дай мені, куме, мішків, скільки є. Завтра картоплю на поле їдемо копати.
- Добре, - каже Іван, - дам я тобі мішки, але з умовою, що вечором наступного дня ці мішки ти повернеш мені, бо в неділю і ми будемо копати картоплю.
Як було погоджено, на другий день увечері, повернувшись з поля, Грицько звільнив мішки і пішов до кума. На подвір`ї було тихо. Ніде нікого немає, до дверей – замкнені. Постукав. Сусід- ка каже: „Стукай, Гришо, дома Іван – п`яний, може, не чує. Цілий день сьогодні бешкетував, побив Галину, вона забрала дітей і пішла до своєї матері”.
Грицько зупинився біля дверей і постукав ще раз, але вже дужче. Відповіді не було. Він все сильніше тарабанив і тарабанив. Знову - тихо. Коли втретє Грицько ударив у двері кулаком, то побачив, як у крайньому вікні відхилилась гардина і за склом з`явилась дуля.
Грицько що було сили бив по дверях знову та знову. Дуля зникла, а в коридорі почулись кроки і пролунав гнівний голос хазяїна:
- Чого валуєш, мало одержала, чи що? Хочеш добавки – не проблема.
Грицько продовжував гамселити у двері.
- А, мало, - за дверима кричав Іван, - я вже сказав, що буде тобі добавка, в якому хочеш розмірі.
Заскреготів засув і двері врешті прочинились. Грицько приготував кубинський мішок. І в одну мить накинув на Івана, повалив сусіда на підлогу, увіпхнув у мішок і зав`язав мотузком. Потім звалив клунок з кумом собі на плечі і попрямував до річки.
- Хто ти такий, що ти робиш? Куди? Куди ти мене несеш?- валував у мішку Іван. - Хто це?.. Що ти робиш?.. Куди несеш?.. У мене ж діти!
- Знаю, - відповів носій. - Нечиста сила несе тебе! - змінивши голос, бурчав Грицько. - А куди - побачиш.
Іван репетував, а Грицько спокійно прямував до річки. Підійшовши до води, Грицько жбурнув свою ношу туди, де глибше. Іван бурушкався в мішку, щось белькотав, а Грицько повільно закотив колоші штанів, ступив у воду і витяг те, що вже мовчало, на берег.
- Що ти робиш? Які можуть бути жарти? Я ж казав – у мене діти, - уже став благати Іван, коли мішок з ним лежав на сухому місці.
- Нічого, прохолонь трохи, бо ти дуже гарячий. Це тобі піде на користь, - спокійно говорив до нього Грицько.
- Розв`яжи... Відпусти... Більше не буду, слово честі, - чулося із мішка.
- Що, вже прохолов? А тепер ось ще й просохнеш, - сказав Грицько і, відпочивши трохи, знову зайшов у воду з мішком і кумом у ньому, декілька разів притопив його. Потім витяг його на берег, глибоко вдихнув у себе повітря, підкинув мішок на груди і ... підвісив його на надійний сук на сухій вербі. Далі підпалив цигарку і попрямував додому.
- Що ти робиш? Відпусти, прошу тебе. Могорич з мене, - благав Іван. Але Грицька уже не було.
Минуло з півгодини. Надворі сутеніло. З річки потягнуло прохолодою. Ось на берег прийшла баба Кобчиха набрати відерце води.
- Хто там, допоможіть! Прошу вас, - почулося із мішка. То кричав з верби Іван і благав розв`язати вузол над головою.
- Ой, що там таке? Господи, прости, - пробурмотіла баба, - сімдесят років прожила на світі, а такого чуда не бачила, щоб нечиста сила висіла у мішку на вербі.
Вона перехрестилась, мерщій подалась до хати, хутко зникаючи у вечірній темряві.
Ще через деякий час почувся плюск води. Це повертався з риболовлі дід Опанас.
- Дідусю Панасе! Я вас впізнав, допоможіть, будь ласка, - волав із мішка полонений.
- А, це ти, Іване. Я тебе теж впізнав по голосу. А де ж ти є, щось я тебе не бачу? - говорив дід.
- Та я ось на вербі, у мішку.
- А чого це тебе на вербу поперло, та ще в мішку? - здивувався дід.
- Розв`яжіть, дідусю, скоріше, потім розкажу, могорич з мене...
Відтоді як Іван побував у мішку, його наче хто підмінив. Він покинув пити, став поважати жінку та дітей, взявся за господарство, яке запустив. Ото було в неділю, як ідуть з базару, нав`ючить не себе усі покупки, а дружина - як бариня. А як тільки звечоріє, зачиняє Іван двері на всі замки і шепоче: „А бува, ще забреде нечиста сила, яка так страшно мене колись носила...”
Ярмак Марет
Детальніше...