Розповім про сусідку

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 29 листопада 2013, 10:05

Котрийсь живе у достатку, усе в нього є: і одяг, і взуття, і їжі на столі вистачає. Такому навіть позаздрять. У іншого - і обійстя скромніше, і в житті не розкошує. Видно, що людині не просто у сьогоденні, такому хочеться поспівчувати. Тільки дивна річ - той заможний нерідко чимось невдоволений, на обличчі клопіт, усе кудись поспішає, усе йому ніколи. А бідніший навпаки, радо привітає, словом приємним перекинеться, після зустрічі з такою людиною і настрій покращиться. І найчастіше саме цей, другий, першим відгукнеться прийти на допомогу, підтримає, розрадить. Саме до таких належить моя сусідка Валентина Іванівна Сердюк. Життя випало їй непросте. Склалося так, що сама ставила на ноги двох дітей. У наш час це нелегка справа, проте не пригадаю, щоб бачив її засмученою, пригніченою. Вона завжди у настрої, відгукнеться на чийсь гумор і здатна пожартувати сама. Ми сусіди, та бачимось не так і часто. Працює дояркою, а у майстрів доїння робочий день починається вдосвіта, а потім вечірнє доїння –порається біля своїх корів допізна.

Та саме її запрошую на посадку лісу однією з перших. Не тому, що до сусідки дорога найкоротша. Не пригадаю, щоб відмовилася, посилаючись на домашні клопоти, невідкладні справи. Причин може бути безліч, але сусідка відкладе все, але до лісу відправиться.

Скільки раз виручала не злічу. Якось поцікавився, що її приваблює на посадках лісових плантацій. Запитання застало землячку зненацька.

- І сама не знаю... Що приваблює... У новому гурті побуду, зустріну багатьох знайомих, між справою словом перекинемося, новину котрусь почую. А головне - саджаю ліс для дітей, для онуків, для майбутнього. Перші свої деревця саджала ще школяркою, тепер - це справжній зрілий сосняк. Люблю бувати в лісі, на жаль, нечасто випадає можливість відвідати наші гаї. Найприємніше завітати у масиви, які садила сама...

Олексій Білогруд,
лісник, с. Обмачів

• < Попередня
• Наступна >