Цього дня прем’єр-міністр на всю країну заявила про 50-відсоткове підвищення заробітної плати людям, які вже давно звикли до „залишкового принципу”, холодних приміщень, особливо в сільській мережі; неповної ставки та інших суворих реалій життя культури за останні 18 років. Усі розуміють, що йде відбудовчий процес і тихо працюють – не бастують, з плакатами не ходять, просвіщають, наскільки це дозволяють можливості, бережуть той скарб, який накопичувало людство віками – знання. І завжди сподіваються, що стежечка до їхніх непоказних, стареньких будівель не заросте. Віримо в це й ми.

Бібліотекарі Бахмаччини зібралися на своє професійне свято в районній бібліотеці. До речі, так вона стала називатися 75 років тому, а перша згадка про громадську, тоді ще земську, бібліотеку в Бахмачі відноситься до 1898 року – „Земский сборник Черниговской губернии 1898, октябрь”. Нині  28 бібліотек Бахмацького району  обслуговують 65 працівників, з них 56 – бібліотекарі.

Тепло привітала колег, свою „надійну команду”, як сама їх назвала, директор централізованої бібліотечної системи району Туз Світлана Миколаївна.  Вітали  голова районної ради Сорока В.М. та перший заступник голови райдержадміністрації Допа О.І., і крім традиційних віншувань та побажань, Ольга Іванівна просила вибачення від імені влади: за те, що „не змогли забезпечити належних умов роботи”.  Не забули про бібліотекарів й партійці: від депутатського корпусу міської ради прийшов з вітаннями Копа Ю.А., заступник голови міської партійної організації БЮТ. Колеги - працівники культури дарували свої таланти, й поодинокі перехожі зупинялись, мабуть, вчувши чарівної сили голос Наталі Тищенко, нашого бахмацького соловейка. Звісно, яка бібліотека без читачів – Книга, Незнайко і Всезнайко в особах найактивніших юних відвідувачів –школярів також завітали на свято. З далекої Москви приїхав до своїх улюблених бібліотекарів меценат Бахмацької міської Анатолій Іванович Васін, заслужений працівник культури Росії.

Теплим, домашнім було свято в найстарішій нашій книгозбірні, по-домашньому – чаєм з тортом (до речі, оригінальної форми – книги) і завершилося для  служителів Її величності Книги.